УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 75/2010
Про вшанування учасників боротьби за незалежність України у XX столітті
Ураховуючи результати проведених наукових досліджень, визнаючи на державному рівні видатну роль учасників боротьби за незалежність України у XX столітті, з метою їх вшанування, відновлення історичної справедливості та правдивої історії українського визвольного руху XX століття постановляю:
1. Визнати учасниками боротьби за незалежність України у XX столітті осіб, які брали участь у політичній, партизанській, підпільній, збройній боротьбі за незалежність України, в тому числі у складі формувань Української Центральної Ради, Української Народної Республіки, Західно-Української Народної Республіки, Української Держави (Гетьманату), Української військової організації, Організації народної оборони «Карпатська Січ», Організації українських націоналістів, Української повстанської армії, Української головної визвольної ради та інших військових формувань, партій, організацій та рухів, що ставили за мету здобуття Україною державної незалежності.
2. Кабінету Міністрів України розробити разом зі Службою безпеки України та за участю Національної академії наук України і внести в установленому порядку на розгляд Верховної Ради України проект Закону України «Про правовий статус учасників боротьби за незалежність України у XX столітті».
3. Міністерству освіти і науки України, Українському інституту національної пам'яті розробити за участю Національної академії наук України для навчальних закладів методичні, просвітницькі та інші матеріали, присвячені боротьбі за незалежність України у XX столітті.
4. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям уживати в установленому порядку заходів щодо гідного вшанування учасників боротьби за незалежність України у XX столітті, в тому числі з активізації патріотичного виховання молоді та просвітницької роботи, найменування у населених пунктах вулиць, площ, бульварів, парків та скверів, навчальних закладів та закладів культури на честь визначних учасників боротьби за незалежність України у XX столітті та подій, пов'язаних з українським визвольним рухом XX століття.
5. Запропонувати органам місцевого самоврядування здійснювати заходи щодо вшанування учасників боротьби за незалежність України у XX столітті.
Президент України Віктор ЮЩЕНКО
28 січня 2010 року
Stepan Andriyovych Bandera (em ucraniano: Степан Андрійович Бандера) (1 de Janeiro 1909 – 15 de Outubro 1959) era líder nacionalista ucraniano, que chefiava a
OUN. Stepan Bandera nasceu na aldeia de Uhryniv Staryi, no distrito de Kalush na Galícia (Stanyslaviv Oblast), na altura o Império Austro-Húngaro. O seu pai, Andriy Bandera, era o sacerdote grego-católico em Uhryniv Staryi. A sua mãe, Myroslava Bandera, também pertencia à família do clero, era a filha do padre grego – católico em Uhryniv Staryi. Stepan passou a sua juventude em Uhryniv Staryi, na casa dos seus pais e avos, cresceu no ambiente familiar do nacionalismo ucraniano. Na Primavera do 1922, a sua mãe faleceu, vítima do tuberculose.
Stepan Bandera membro do Plast (1923) Desde 1922 Bandera era o membro do Plast – Organização dos Escuteiros ucranianos. Desde 1931 Bandera era o representante dos Escuteiros da sua região, após disso, torna-se o chefe executivo regional da OUN e comandante do UVO – organização militar ucraniana que operava na clandestinidade na Polónia durante 2ª República Polaca desde 1920. Bandera foi condenado ao fuzilamento pela sua participação no assassinato do Bronisław Pieracki, Ministro do Interior do governo polaco em 1934, sendo a pena substituída pela prisão perpétua.
Libertado pela URSS, quando soviéticos ocuparam a cidade de Lviv em 1939, em 1940 ele passou a liderar a ala revolucionária da OUN, que rompeu a sua ligação com a ala pró – germânica da OUN, liderada pelo Andriy Melnyk. Nikita Khrushchev escreveu nas suas memórias "... nós demonstramos alguma falta da visão, libertando da prisão as pessoas como Bandera, sem verificar primeiramente quem eles são"[1].
No dia 30 de Junho de 1941, Bandera foi eleito o membro do Governo do Estado Ucraniano proclamado em Lviv, à seguir da invasão alemã da União Soviética. Recusando-se a revogar a proclamação da Independência da Ucrânia[2][3], Bandera foi preso pelos nazis e colocado no campo de concentração de Sachsenhausen, onde estava encarcerado no "Bunker de Zellenbau". Estavam no mesmo local todos os prisioneiros mais importantes do 3º Reich, como ex – primeiro – ministro da França Leon Blum ou ex – chanceler da Áustria, Kurt Schuschnigg.
Vítima do Assassinato
No dia 15 de Outubro de 1959, na entrada do seu prédio na rua Kreittmayr, № 7 (Kreittmayrstraße), em Munique, Stepan Bandera foi encontrado às 13:05, sangrando e ainda vivo. Exame medico determinou que a causa da sua morte foi o veneno de (cyanide[4]). Dois anos mais tarde, no dia 17 de Novembro de 1961, o tribunal alemão provou que Stepan Bandera foi assassinado pelo agente Bohdan Stashynsky, cumprindo as ordens directas do chefe do KGB soviético Alexander Shelepin e do líder soviético Nikita Khrushchev.[5] Após uma investigação detalhada sobre o assassinato, Stashynskyi foi julgado entre os dias 8 de Outubro e 15 de Outubro de 1962. No dia 19 de Outubro, foi lida a sentença, que condenava Stashynskyi à 8 anos de prisão. A Corte Suprema da Alemanha em Karlsruhe, confirmou que o Governo Soviético em Moscovo era o culpado principal pelo assassinato de Stepan Bandera.
Legado
Na entrevista ao jornal russo Komsomolskaya Pravda em 2005, o ex-chefe do KGB Vladimir Kryuchkov disse que "o assassinato do Stepan Bandera foi um dos últimos casos, quando o KGB liquidava as pessoas indesejáveis pelos meios da violência."[6] No dia 20 de Outubro de 1959, Stepan Bandera foi sepultado no cemitério de Waldfriedhof em Munique. No fim do 2006, a administração municipal de Lviv anunciou a futura transferência dos restos mortais do Stepan Bandera, Andriy Melnyk, Yevhen Konovalets e outros líderes históricos da OUN / UPA para a nova área no Cemitério de Lychakivskiy, especialmente dedicado à luta de libertação nacional da Ucrânia.[7] Em Outubro de 2007, a cidade de Lviv ergueu, após muitos anos de atraso, a estatua dedicada ao líder do OUN – UPA, Stepan Bandera. No dia 18 de Outubro de 2007, o Conselho Municipal de Lviv aprovou a resolução, estabelecendo o “Prémio Stepan Bandera.”[8][9]
Referências
1. ↑ (Memórias do Khrushchev: Little Brown and Co., Boston, 1970 at 140). 2. ↑ John-Paul Himka. World Wars at the Encyclopedia of Ukraine 3. ↑ Volodymyr Yaniv. Stepan Bandera at the Encyclopedia of Ukraine 4. ↑ The Partisan<
